Николай Зимин,
USA
Пишу стихи давно.О Боге и Христе начал писать год назад.Родом с Украины.Из маленького шахтерского городка Снежное на Донбассе,Донецкой области.Очень люблю писать стихи.Начал писать еще в детские годы,но по-настоящему занимаюсь этим 10 лет с перерывами.Много стихов мною утрачено при переезде в США.Многое ушло безвозвратно.А жаль.Писал очень неплохо...Очень люблю Тютчева,Блока,Есенина,Ахматову,Евтушенко,Рогозина...Судить вам.С уважением,Н.Зимин.г.Сакраменто.Калифорния. e-mail автора:Niktop1959@hotmail.com
Прочитано 11234 раза. Голосов 3. Средняя оценка: 4
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Псевдо-поэтическая подтасовка.
Голова разболелась разбираться про кого ЭТО? про себя ли, про кого-то?
Короче говоря "РЕКБУС - КРАКСВОРД"... Комментарий автора: Главное,чтобы это псевдо-поэтическое Вас задевало.И,прошу,думайте.Это и для меня и для всех нас вместе взятых.Н. Зимин.
Светлана
2008-03-05 01:55:18
Влад, пожалуйста, перестаньте оставлять свои отзывы на сайтах других. Кажется, Вы не очень сильно разбираетесь в поэзии. Даже если Вы не поняли о чем это стихотворение, в нем есть другие достоинства - хорошая рифма, ритм, лиричность, образность. И все это суммируется на много больше, чем Ваша двойка.
Автору: хорошее стихотворение, но мне кажется, что не мешало б еще поработать вот над этой строчкой: В жизни новом дне. Звучит как-то коряво. А так все хорошо. Благословений Вам. Комментарий автора: Вы у меня,как я понял,как ангел хранитель.Спасибо на добром слове.Ценю любое мнение.И постараюсь еще поработать.К сожалению,очень мало времени.Пишу стихи на ходу.Просто Божие благословение.Такова реальность.Знаю,мог бы написать лучше,но подумать хорошенько нет времени.Семья требует жертв.Н.Зимин.
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
