Я стріла Каїна і Авеля – вві сні.
Вони ще грали в киці-баби на осонні,
Лементували, пізнавали смак борні.
Під перегуд росло каміння – на жертовник.
Ботей пухких овець тік за хитку лозу,
Чорнильних кипарисів ряд, гігантські мушлі.
Скидалася гірська місцевість на Гурзуф.
А я – вагітна – йшла по виноград і груші...
Сховати б Авеля в мережаний рукав
І понести у благодать повз ранні смокви!
Сумирний менший брат за валуном зібгавсь,
А Каїн лоба морщив, поспішав на лови.
І підняла я очі до важких небес.
І не побачила рокованого вбивства…
Невже у тому сновигань єдиний сенс,
Щоб від безсилля сотворяти плач-молитву?
Я знала Каїна: минав піском… убрід…
Він лунко хихотів, не прагнув слави, оргій.
У рань гойднувся в лоні довгожданий плід –
Від рос липневих, під густий чаїний стогін.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Вспомнить Себя - Антон Там, где наша мысль - там и мы. Душа - Любит, молчит, и слушает ОТЦА! Кто знает Себя, говорит Сердцем своим. Чьи же разговоры в себе слышим? Об этом статья.
Поэзия : Я мимо прохожу... - Сергей Виноградов Спасибо всем, особенно Алле, за прекрасные отзывы. Отвечаю на вопрос, почему я выбрал этот сайт для публикаций? Духовность мне ближе, чем какие-либо полупорнографические окололитературные поделки на других сайтах. Ещё раз признателен всем, кому моё творчество наконец-то понравилось. С.В
