Десь у Плеромі тихо та огрійно...
Немає конкуренції, війни.
Там пахне портулак і жовте сіно.
Мотається і рветься сонценить...
Сидять вчорашні недруги у колі,
Попихкують, підкашлюють, гудуть.
Не треба амуніції та солі.
Вирішують: у чому ж смерті суть?
Так довго не приходить Мати Божа.
Так гірко, несусвітньо в далині.
Комп зависає... Щит на огорожі.
І ніде наловити щук, линів.
І кожному відкрилося дитяче.
І виходу немає у пітьму.
Плерома набрида – жовтогаряча.
Хоча – нарешті – просторо уму.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : ПАПОРОТНИКОВ ЦВЕТ - Светлана Капинос Хотите верьте, хотите нет - дело ваше! Но моя сестра в Господе Танечка Черкасова РЕАЛЬНО обнаружила цветок папоротника В Приморском заповеднике несколько дней назад. Она по телефону пересказала мне свои впечатления, а я их затем выложила в этом (художественном) рассказе. Таня даже сделала несколько снимков цифровиком и отнесла их знакомому профессору, тот сказал: фотомонтаж!
Описание цветка папоротника я сделала с Таниных слов.
